У 1936 році, за завданням соціалістичного книжкового клубу, Орвелл вирушає в індустріальні глибинки Йоркшира і Ланкашира для того, щоб на місці ознайомитися зі станом справ на шахтарській півночі Англії. Результатом цієї поїздки стала повість "Дорога на Віган-Пірс", що розповідає про нелюдські умови життя і роботи шахтарів. З вражаючою дієвістю Орвелл не тільки вивчив і описав страхітливу працю в забоях і жахливі житлові умови робітників, а й спробував зрозуміти й дати пояснення, чому, наприклад, безробітний бідняк вважає за краще купувати білу булку й цукерки замість свіжих овочів і корисного сірого хліба. Зрештою, ця книга призвела до розриву автора з прогресивним видавцем. Соціалізм, про який там палко товкмачить Орвелл, образив правовірного західного соціаліста глузуванням над теорією марксизму і практикою сталінізму, оскільки орвеллівський соціалізм - це просто людяність і нічого іншого.